Вимова із закінченням на "а" прийшла у світ за часів колонізації Індії Англією. Англійці, звичайно ж, не знали санскриту, але перекласти індійські тексти своєю мовою хотіли. Спілкуючись із брахманами, єдиними, хто знав санскрит у ті часи, англійці абияк записували почуте, використовуючи свої правила граматики. Перекладені тексти поширювалися серед індійців, які читали їх по-своєму і, внаслідок цього, з'явилося закінчення імен на "а", що, насправді, не так і означає приналежність до жіночого роду. Наприклад, "Крішна" – це ім'я Драупаді – головної героїні епосу "Махабхарат". Крішн дуже любив її і тому сказав: "Тепер тебе називатимуть Крішна".

А щоб переконатися у всьому самостійно, ви можете подивитися будь-який індійський серіал, наприклад "Sita ke Ram", в якому ім'я головного героя чітко і ясно вимовляють Рам, а не Рама. Тож "йог", а не "йога", асан, а не "асана" та "Ганеш", а не "Ганеша".